З цією чудовою оцінкою рідної школи погодиться кожен, хто в ній навчався або працював. Бо його школа завжди наймиліша, найкраща, найдорожча!

У 1919 році, коли гриміла громадянська війна, в приміщенні колишньої жіночої гімназії було відкрито трудову школу № 2. Та не встигла вона розправити крила, як місто і все Правобережжя України захопили білополяки.

Діяльність школи була припинена. Після розгрому інтервентів з осені 1920 року розпочинається нове формування школи. Вона мала 12 учбових класів, канцелярію, вчительську, кухню Гі інші допоміжні приміщення. Педагогічний колектив нараховував 12 вчителів. Першим завідуючим школою став досвідчений педагог Ю.В. Розен. У школі навчалось 614 учнів.

Дирекція і весь педагогічний колектив, крім планової навчально-виховної роботи, працюють над поповненням матеріальної бази, учбових посібників, вживають заходи до ліквідації переповнення класів учнями. Врешті в 1928 році 158 учнів переводяться до школи № 9. Умови для роботи поліпшуються, навчально-виховний процес досягає нових злетів, зміцнюється авторитет шкоти у громадськості міста. Так проходить ціле десятиріччя плідної діяльності. Випускники школи стають до лав активних будівників свого суспільства.

Та мирна праця нашого народу була зухвало перервана навалою німецько-фашистських орд.

Навчання в школі відновилося в 1944 році. Працювало 15 класів, у них навчалося 590 дітей. Після Великої Вітчизняної війни на чолі шкільного колективу були: Захар Іонович Кирничко, Михайло Андрійович Гостяєв, Олексій Оксентійович Матіящук, Анатолій Олексійович Бойко. Таїсія Михайлівна Карпова. Лідія Григорівна Матвійчук. Всі вони згуртовували вчителів школи в міцний працездатний колектив, який успішно і впевнено розв'язував завдання виховання та навчання учнів, багато сил і наполегливості приділяли поліпшенню і використанню повною мірою матеріальної бази, технічних засобів навчання, наочних посібників.

У 1968 —1971 рр. була здійснена прибудова до існуючого старого приміщення школи. Це дало змогу набагато збільшити кількість класних кімнат, кабінетів, мати хорошу шкільну їдальню, приміщення для учбових майстерень тощо. Після цього настала черга і повної реконструкції старого корпусу. Ось тільки за ці роки школа так і не змогла побудувати хороший спортивний зал.

Вчителі виховали сотні новаторів виробництва, визначних спеціалістів промисловості і сільського господарства, видатних діячів науки і техніки. Так. випускник школи Валерій Гололобов — нині професор Національного технічного університету України, кандидат технічних наук, а його брат Юрій викладач фізики в Київському інституті транспорту. Брати Володимир і Сергій Нікітови стали докторами фізико-математичних наук, живуть і працюють у Москві. Багато наших випускників після закінчення вищих педагогічних учбових закладів стали вчителями.

Щиро вітаю колектив учителів і учнів середньої школи № 2 зі славним ювілеєм, бажаю вам ще з більшою енергією продовжувані свою почесну справу навчання і виховання підростаючого покоління для нашої рідної країни.

О. ОГНЕВ'ЮК,

учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні,

Почесний громадянин м. Бердичева,